Як елементи ринкових відносин.


Ціноутворення

1 Економічна природа попиту та пропозиції

Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової орга­нізації господарювання, що виражають об'єктивні економічні від­носини товарного виробництва, 3 розвитком суспільної організації товарного виробництва і змінами в системі господарювання змі­нюються конкретні способи мікро - і макроекономічного регулю­вання попиту і пропозиції. Незмінним залишається загальноеконо­мічний зміст цих категорій ринкової економіки.

Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в това­рах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Попит завжди конкретно визначений, має власти­вість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Розгляне­мо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту. По-перше, останній тісно пов'язаний з реальними суспіль­ними потребами, але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. По-друге, попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах гро­шовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попи­ту є гроші (обсяг сумарної вартості товарів чи послуг, що можуть бути куплені). По-третє, суб'єкт попиту репрезентує сферу спожи­вання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку по­купцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представлена відповідними суб'єктами — продавцями. Еволюція товарного виробницт­ва і розвиток суспільного поділу праці зумовили переміщення функції реалізації товарів та послуг на ринку від безпосереднього виробника до торгівлі. Вплив цієї функції на стан пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг виробництва. Розбіжність у кількісній визначе­ності виробництва певних продуктів чи послуг та пропозиції їх може зумовлюватися відставанням у розвитку виробничої інфраструкту­ри, що відповідає за своєчасну появу результатів виробництва на ринку (транспорт, зв'язок, заготівля). Іншою причиною можуть бути технологічні та організаційно-економічні порушення, що призводять до невідповідності споживчих якостей вироблюваної продукції чи послуг існуючому попиту.

2 Залежність між попитом і пропозицією.

Співвідношення між ними

Економічні засади органічної поєднаності попиту і пропозиції випливають з нерозривності процесу відтворення економічного життя (єдності фази виробництва, розподілу, обміну та споживан­ня продукту) і пов'язані з універсальною товарно-грошовою фор­мою такого відтворення. Співвідношення попиту і пропозиції від­биває конкретні пропозиції виробництва і споживання з урахуван­ням вартісно-цінової визначеності товарів (послуг). Діалектика вза­ємозалежності попиту і пропозиції з точки зору їхньої первинності-вторинності не вичерпується відомим положенням про пріоритет виробництва. Попит має значно складніше і вагоміше значення як стимул розвитку виробництва і пропозиції.

Рушійна сила попиту стала особливо помітною зі становленням сучасного постіндустріального інформаційного суспільства. Швид­кий розвиток фундаментальної науки і принципово нові техноло­гічні рішення викликають до життя нові потреби як у самому ви­робництві, так і в сфері споживання. Разом з помітним зростанням реальних доходів населення ці фактори створюють передумови для поглиблення суспільного поділу праці, підвищення її продуктивності і розширення пропозиції нових товарів та послуг на ринку.

Співвідношення попиту і пропозиції залежно від рівня аналізу характеризує макро - чи мікроекономічні процеси. На макроекономічному рівні розглядається співвідношення сукупних попиту та пропозиції, які є характеристиками суспільного процесу відтворен­ня в цілому. Мікроекономічною характеристикою є співвідношен­ня ринкового попиту та ринкової пропозиції.

Співвідношення сукупних попиту і пропозиції показує можли­вості суспільного виробництва щодо задоволення народногосподарських і особистих потреб. Воно характеризується певними га­лузевими пропорціями виробництва валового суспільного продук­ту (сукупного чи кінцевого) порівняно з пропорціями споживання продуктів відповідних галузей (або з потребою в них). Зіставлення відповідних показників виробництва і споживання, а саме їх вар­тісно-грошових обсягів, що реально сформувалися в народному господарстві, визначає співвідношення сукупних попиту та пропо­зиції, їх відповідність чи незбалансованість.

Високим рівнем відповідності сукупної пропозиції сукупному попиту характеризується змішана економіка країн Західної Євро­пи, Японії тощо. Характерним для їхніх економік є співвідношення

ПОС = ПРС .

Де ПОс — сукупний попит; ПРс — сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція не обов'язково формується лише за раху­нок внутрішнього виробництва. Додатковим джерелом задоволен­ня сукупного попиту є імпорт продукції. У збалансованій змішаній економіці частина сукупного попиту може покриватися за рахунок імпорту товарів на кошти від експортних операцій з іншими това­рами. Отже, попередня рівність буде такою:

ПОс = ПРс ± (Е/І).

Де Е — експорт; І — імпорт.

Нерівність пропозиції може бути двох видів. За умов хронічної стагнації при дефіцитності виробництва характерним є перевищення попиту над пропозицією, тобто ПОС ПРС ± (Е/І), І навпаки, кризі перевиробництва відповідає нерівність ПОс ПРс ± (Е/І).

Найвагомішими факторами, що визначають співвідношення, є такі загальноекономічні пропорції: між сукупним суспільним і чис­тим продуктом, між необхідним та додатковим продуктом, між про­дуктивністю праці та її оплатою в сфері матеріального виробницт­ва, між суспільним нагромад-женням і споживанням тощо.

Ринкові попит і пропозиція формуються під впливом об'єктив­них і суб'єктивних факторів безпосередньо на ринку товарів, по­слуг, цінних паперів, робочої сили тощо. Вони визначають відпо­відність платоспроможної потреби в окремих видах товарів їхній наявності в обігу на ринку.

Ринкове співвідношення попиту і пропозиції є об'єктивною точ­кою для регулюючої роботи ринку, дії закону вартості, свідомої управлінської діяльності господарюючих суб'єктів. Прояви регулю­ючого впливу ринкового співвідношення попиту та пропозиції близькі за деякими ознаками до функцій закону вартості, хоча й мають суттєві відмінності. Як індикатор задоволення суспільних потреб незадоволений попит чи надлишкова пропозиція свідчать про певне ставлення споживача продукції чи послуг до їх спожив­чої вартості, тому є факторами постійного вдосконалення вироб­ництва товарів чи послуг.

Стимулюючий вплив співвідношення ринкового попиту та про­позиції виявляється в бездефіцитній економіці і в напрямі контро­лю над розміром витрат виробництва і цінами на ринку. Виробни­ки під тиском обмежень платоспроможності споживачів і з метою підтримання конкурентоспро-можності вимушені дбати про знижен­ня витрат виробництва і, зрештою, цін.

Відносна незбалансованість попиту та пропозиції на ринку веде до перерозподілу самих факторів виробництва (засобів виробни­цтва, робочої сили, природних ресурсів) між галузями виробни­цтва. Провідною тенденцією такого перерозподілу є рух потенцій­них умов виробництва у ринковій сфері, де не забезпечено плато­спроможний попит споживача. Виробник реалізує свій економіч­ний інтерес — створює вартість, що після реалізації продукції на ринку дасть змогу отримати прибуток, забезпечити розширене від­творення виробничого процесу і повніше задовольнити потреби самих виробників.

Наведені взаємозв'язки розкривають механізм дії закону попи­ту і пропозиції, причинно-наслідкову залежність вартісно-цінової визначеності товарів від співвідношення попиту і пропозиції.

3 Фактори, що визначають попит і пропозицію.

Коливання ринкового попиту і пропозиції зумовлюються багатьма факторами. Класифікація їх дає змогу не тільки проаналізувати причини змін ринкової кон'юнктури, що відбулися, а й передбачи­ти можливі зміни залежно від пануючих тенденцій. Систематиза­ція факторів створює теоретичні передумови для свідомого управ­ління динамікою попиту і пропозиції та широко використовується в сучасній практиці маркетингу на мікроекономічному рівні. Ви­значальні фактори формування попиту і пропозиції на ринку наве­дено в табл. 4, Де принципово виділяються дві великі групи факто­рів: об'єктивні та суб'єктивні. Відмінність між цими факторами, класифікованими за певними ознаками, полягає у сфері дії, інтен­сивності впливу, ступені керованості з боку господарюючих суб'єк­тів. Розподіл факторів попиту і пропозиції має дещо умовний ха­рактер. Це пояснюється відносною самостійністю попиту і пропо­зиції як ринкових характеристик, органічною взаємозалежністю їх. Сукупність факторів, що є провідною для ринкового попиту, визначає також кількісні та якісні характеристики ринкової про­позиції товарів та послуг, хоча механізм впливу однойменних фак­торів на попит і пропозицію може дещо відрізнятися.

У наведеній класифікації однойменні фактори, що впливають на ринкові попит і пропозицію, подані переважно суб'єктивними (психолого-традиційними, естетичними) і природно-кліматичними фак­торами, які є загальними неекономічними факторами. На попит і пропозицію суттєво впливають уподобання та смаки людей, мода, місцеві традиції та релігія, а також особливості погоди, природні ресурси, рельєф тощо.

Вирішальними і для попиту, і для пропозиції с економічні та соціальні фактори. Це пояснюється сталими особливостями фор­мування виробничих і соціальних відносин у сфері виробництва й обігу.

Якщо для ринкового попиту визначальними економічними фак­торами є базовий рівень розвитку потреб і задоволення їх, рівень доходів, принципи їх розподілу та структура цін, то пропозиція найчутливіше реагує на зниження витрат виробництва. Це перед­усім рівень автоматизації, механізації та комп'ютеризації проце­сів, здешевлення і заміна компонентів виробництва, розвине­ність інфраструктури, характер державного регулювання підприєм­ництва.

Соціальні фактори, впливу яких зазнають на собі попит і пропо­зиція, є, врешті-решт, похідними від класово-професійної структу­ри суспільства, стану культури та освіти, їхній вплив має довго­строковий характер і відзначається інерційністю. Частка коштів на культуру, науку і освіту, яку виділяють держава і підприємства, на роки вперед може визначити процвітання чи відставання на­ціональних сфер (галузей) виробництва і споживання. Формуван­ня відповідних ринкових пропорцій у цьому випадку буде від­дзеркаленням дії цих факторів суспільне значущих за своєю при­родою.

Тісно пов'язані з соціальними демографічні фактори. Це чисель­ність і склад населення, народжуваність і відтворення працездат­ногПро населення, формування і розміри сім'ї. Вони є первинними для пропорцій суспільного виробництва і ринкових співвідношень.

Механізм впливу найдієвіших факторів попиту і пропозиції по­кладений в основу маркетингу. Визначення життєвого циклу ок­ремих товарів та планування їх збуту грунтується на так званій сегментації ринків. Відповідно до частки факторів формується мо­дель з системою ринків-сегментів: географічним (площа місцевості, клімат, щільність населення і компактність проживання), психоло­гічним (співвідношення суспільних груп, спосіб життя, характерні типи особистості), демографічним (статевовікова структура, розмі­ри сім'ї) тощо. Сегментація ринку сприяє ефективній організації його, зменшенню суспільних та індивідуальних витрат виробни­цтва тощо.

4 Ціноутворення, взаємозв’язок з попитом і пропозицією

Відносна самостійність попиту та пропозиції дає можливість побудувати окремі графіки їхнього руху.

Графік попиту ілюструє відому емпіричну залежність: якщо ціна товару на ринку має тенденцію до зниження, то попит на цей то­вар зростатиме, і навпаки. Вона виконується за умови абстрагуван­ня від дії інших факторів та вільного, не обмеженого адміністра­тивними рамками, ціноформування.

Розглянемо приклад зміни відповідних значень ринкової ціни і попиту, скажімо, на продукт N (рис. 1, Табл. 1).

Рис.1 Графік обсягу попиту Рис.2 Графік обсягу пропозиції

Побудувавши графік, де на вертикальній осі відкладено значен­ня ринкової ціни, а на горизонтальній — кількісне вираження по­питу (обсяг), отримаємо криву попиту з відповідними точками А, Б, В, Г, Д. Вони показують максимальний попит на продукт N при відповідному фіксованому рівні ціни на нього. Так, в точці Б при ціні 600 г. о./т максимальна платоспроможна потреба на ринку становитиме 9 тис. Т продукту N.

Крива попиту ДД розташовується зліва направо як знижувальна крива, тобто має нахил з північного заходу на південний схід. Кож­на точка, що лежить на кривій попиту, фіксує кількісну визначе­ність попиту залежно від зміни ціни. Нахил кривої та конфігурація її ілюструють еластичність попиту. Наближення кривої до верти­кальної прямої означає досить мляву реакцію споживача на відхи­лення цін.

Полога крива, навпаки, вказує на досить активну зміну попиту при навіть незначному підвищенні або зниженні ціни. Цінову еластичність попиту можна визначити як ступінь чутливості споживача на зміну ринкової ціни товару чи послуги. Кількіс­ним виміром еластичності може бути співвідношення відсоткового вираження кількісної зміни попиту до відсоткового вираження зміни ціни. Крім випадків еластичного попиту (полога крива) і нееластичного попиту (крива, що стрімко йде вгору), в теорії виділяється випадок одиничного еластичного попиту, що фіксує пропорційну залежність зміни обсягу попиту відповідно до зміни ціни.

Таблиця 6. Значення пропозиції відповідно до ціни на ринку (продукт N)

Пропо­зиція

Ціна, г. о /т

Обсяг про­позиції, тис т

А1

700

24

Б1

600

17

В1

500

12

Г1

400

7

Д1

300

3

Таблиця 1. Відповідність попиту ціні на ринку

(продукт N)

Пропо­зиція

Ціна.

г. о. /т

Обсяг попиту.

Тис. Т.

А

700

7

Б

600

9

В

500

12

Г

400

16

Д

300

22

Графік пропозиції відбиває пряму залежність зацікавленості виробників і продавців у розширенні поставок товарів (послуг) на ринок відповідно до зростання цін на товари чи послуги. Знижен­ня цін призводить до згортання пропозиції та переорієнтації умов виробництва на задоволення потреб підвищеного попиту. Анало­гічний результат дії нецінових факторів.

Побудуємо графік пропозиції з відповідними значеннями ціни і обсягів продукції, що доставляється на ринок (рис. 2, Табл. 2).

У системі координат графіка пропозиції значення ціни відклада­ють на вертикальній осі, а відповідні значення обсягу (кількості) пропозиції — на горизонтальній. Побудова графіка дасть криву Д1А1 із значеннями Г1 , В1, Б1 на ній.

Кожна точка на цій кривій фіксує відповідне кількісне значення пропонованої на ринку продукції при певному значенні ціни. На­приклад, у точці Г1 при встановленні ціни 400 г. о/т продукту N її відповідна пропозиція становитиме 7 тис. Т. Кількість пропонова­ного товару є вираженням виробничих можливостей і зацікавле­ності підприємців на цьому ринку товарів за умови встановлення певної фіксованої ціни.

Крива графіка пропозиції має напрямок з південного заходу на північний схід і характеризується підвищенням. Це є графічним вираженням зазначеної закономірності: з підвищенням ціни збіль­шується кількісне вираження обсягу пропозиції. Еластичність про­позиції тим більша, чим більше крива наближається до уявної гори­зонтальної осі. В цьому випадку навіть незначним змінам ціни буде відповідати помітний стрибок обсягу пропозиції. Значення кри­вої, що має крутовертикальну спрямованість, характеризують низь­ку еластичність пропозиції — незначні зміни її обсягів при відповідних змінах ціни. Проте обидва випадки вірогідні, коли існує ви­значена залежність зміни попиту під впливом цін, тобто викону­ються умови постійної еластичності попиту, На практиці частіше зустрічається випадок перемінної еластичності, коли крива попиту має різний нахил на різних своїх частинах і характеризується за­лежно від абсолютного значення цін більшою чи меншою чутливіс­тю пропозиції.

Аналогічно ситуації з еластичністю попиту еластичність пропо­зиції вимірюється відношенням відсоткового вираження зміни об­сягу пропозиції до відсоткового вираження зміни ціни товару (по­слуги) .

Висновки

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на овочі в зимовий період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція свіжих овочів значно зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати ціни.

Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився).

Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів.

На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких цін.

До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо.

Згідно з теорією попиту і пропозиції реальна цінність товару дорівнює фак­тичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і про­позиції товарів (послуг).

Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, в якому протистоять інтереси господарюючих суб'єктів — покупців і продавців. Способом вирішення цієї суперечності є формування ринкових цін, що веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, і до відтворення стимулів економіч­них суб'єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну тако­го рівня, при якому пропозиція відповідає попиту.

Економічне становище товаровиробника залежить від ринкової ціни його товарів. Оскільки ж ринкова ціна залежить від двох чин­ників — попиту і пропозиції, у взаємодії та зіткненні яких вона утво­рюється, слід з'ясувати, що таке попит і пропозиція, яке їхнє місце у цьому процесі.

Попит — це платоспроможна потреба у певному товарі. Інакше кажучи, це сума грошей, яку покупці можуть і намагаються заплати­ти за необхідне їм благо.

Попит залежить від доходів покупців, потреби у товарах (послу­гах) і цін на останні. Отже, попит підвищується при зростанні до­ходів, зниженні цін або одночасній дії цих чинників — і навпаки. Ця залежність дістала назву закону попиту.

У цілому величина попиту залежить, як правило, від ціни товару: чим нижча ціна на якесь благо, тим вищий попит на нього. Кількісну залежність попиту від зміни цін на товари називають еластичністю попиту, її вимірюють як відношення зростання обсягу попиту до зниження цін (у відсотках).

Пропозиція — це кількість товарів, які виробники можуть і хо­чуть виробити.

Пропозиція також залежить від ціни: чим вона вища, тим вища пропозиція з боку продавців, оскільки останні зацікавлені у виручці від продажу товарів (послуг), що становить його економічний інте­рес. Таку залежність називають законом пропозиції. Кількісна залежність пропозиції від зміни цін на товари дістала назву елас­тичність пропозиції, її вимірюють як відношення (у відсотках) обсягу пропозиції до зростання цін.

Закони попиту і пропозиції відображують економічні інтереси протилежних суб'єктів ринку — покупців і продавців. Узгодження цих інтересів досягається при перетині ліній попиту і пропозиції. Точка перетину характеризує стан ринку певного товару, при якому вся його маса при цій ціні може бути продана і є відображенням рин­кової рівноваги. Якщо ж ціни на певний товар зростуть, виникне над­лишок продукції. Тоді продавці змушені будуть знижувати ціни, щоб позбавитися запасів і отримати певний прибуток для подальшого розвитку свого господарства. На зниження цін покупці зреагують додатковим попитом.

За умов, коли ціна реалізації буде нижчою за ціну рівноваги, виникне підвищений попит, що призведе до дефіциту. Це, з одного боку, сприятиме зростанню цін, а з іншого — стимулюватиме виробництво нового товару. Як результат — лінії попиту і пропозиції перетнуться.


  • Меню