Тема: Підприємство (фірма) –


Основна ланка економіки

1 Підприємство, його суть, головні ознаки і особливості.

2 Умови виникнення і діяльності підприємств. Закон України Про підприємства в Україні.

3 Фонди підприємств і показники їх ефективності.

1 Підприємство, його суть, головні ознаки і особливості

Підприємці реалізуються, тобто відтворюються як суб'єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку, як підприємство. Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути і магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб'єктами, які мають права юридич­ної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Термін "фірма", який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким їоридично повноправний господарюючий суб'єкт (одно­осібний чи колективний) веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці тер­міни вживатимемо як ідентичні.

Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має само­стійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Як самостійна економічна одиниця підприємство, виходячи із своїх інтересів (одержання прибутків) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв'язку з цим підприємство ви­конує такі функції:

організаційну.

відтворювальну.

соціальну.

Організаційна функція Підприємства зводиться до забезпечен-[ня виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

Відтворювальна функція Підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

Соціальна функція Підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємств вчені пояснюють по-різному. К. Маркс, наприклад, пов'язував утворення фірм з розвитком коопе­рації та поділу праці, заснованих на системі машин. Наш сучасник, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького уні­верситету Р. Коуз вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю трансакційних (ринкових) витрат.

Підприємства визначають ділову активність національної еконо­міки. Вони є головними товаровиробниками, суб'єктами, які здійсню­ють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефектив­ності функціонування підприємства залежать економічний, науко­вий, технічний рівень розвитку країни, добробут усіх верств насе­лення.

Поведінка фірми на ринку залежить від типу ринку, на якому вона функціонує. З попереднього матеріалу ви вже знаєте, які є види кон­куренції (чиста, монополістична, олігополістична). Вони визначають тип ринку, а отже, і поведінку фірми.

Формування ринкової структури економіки України призве­де до появи різноманітних форм сучасних підприємств, які функціо­нують у розвинених країнах, їх можна класифікувати за різними кри­теріями, найпоширенішими з яких є форма власності, розмір, сфера діяльності. Залежно від основних форм власності (приватна, колектив­на, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств — одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація (ак­ціонерне товариство), державне підприємство.

Підприємства класифікують також за сферою, видом гос­подарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогос­подарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торго­вельні, наукові, сфери обслуговування.

2 Умови виникнення і діяльності підприємств.

Закон України Про підприємства в Україні

Реальним суб'єктом ринкових відносин підприємство неза­лежно від масштабів діяльності, форм організації, структури влас­ності та сфери діяльності може бути за таких умов.

1 Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та спо­живачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишають­ся після сплати податків.

2 Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

3 Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.

Створення подібного середовища означає, що країна живе за за­конами ринкової економіки.

Безперечно, що таких умов у період перехідної економіки підприє­мства України ще не мають. Вони лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період, поки відбудуться трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва.

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які заклали фун­дамент для формування підприємництва. Важливе місце серед них на­лежить Закону України "Про підприємництво". Згідно з цим Законом підприємництво в Україні здійснюється за такими принципами:

вільний вибір діяльності на добровільних засадах до здійснен­ня підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

самостійне формування програми діяльності та вибір поста­чальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства.

вільне наймання працівників.

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством.

вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне­сення платежів, встановлених законодавством.

самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зов? Нішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

3 Фонди підприємств і показники їх ефективності

Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів. Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає основа. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства. Без неї немає основ­ної ланки національного господарства. Без неї немає і власності, тому що спочатку потрібний об'єкт привласнення.

Деякі економісти замість поняття "фонди" вживають поняття "капітал". Обидві категорії мають право на існування, тим більше, що вони не є тотожними.

Слід зазначити, що не кожний капітал набуває форми фондів. Де­які економісти до поняття "капітал" включають не тільки матеріальні предмети, а й нематеріальні елементи, такі як людські здібності, ос­віту. Іноді капітал пов'язують лише з грошовою формою існування, з сумою грошей.

Можна погодитись з тими вченими, котрі розглядають капітал у матеріалізованому вигляді, тобто у вигляді будівель, споруд, верстатів, машин, устаткування, сировини, комплектуючих деталей, що функ­ціонують у процесі виробництва (А. Сміт, Дж. С. Мілль та ін.). При цьому такому капіталу дають назви "основний капітал" (засоби праці) і "оборотний капітал" (предмети праці).

В умовах змішаної економіки і визнання багатоукладності не можна всі засоби виробництва вважати капіталом. Виходить, що дрібного виробника (кустаря або селянина, шевця або кравця), який використовує власну працю, має капітал, можна віднести до капі­талістів. Так можна дійти висновку, що всі, хто має засоби вироб­ництва, є капіталістами. Тоді виникає питання, що таке змішана еко­номіка? Чи існує вона? Насправді ж засоби виробництва стають капіталом тоді, коли використання їх пов'язане з залученням найманої праці. Це основна риса капіталістичного укладу.

Отже, не всі засоби виробництва є капіталом. Однак усі засоби виробництва можна розглядати як фонди підприємства.

Фонди підприємства не обмежуються засобами виробництва. Вони містять і грошові ресурси, які потрібні для відновлення спо­житих засобів і предметів праці, виплати заробітної плати тощо.

Фонди підприємства — це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)

Загальну структуру фондів підприємства подано на рис. 41.

Рис. 41. Склад фондів підприємства

Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомо­гою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу — це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кош­ти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до про­дуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче при­значення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалі­зації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фон­ди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення.

Фонди невиробничого призначення також поділяють на основні та оборотні.

Основні виробничі фонди є частиною матеріально-речових елементів виробництва, яка у вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами перено­сить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму

Систематичне зростання виробництва продукції за рахунок повного завантаження основних фондів дає змогу збільшити їхню віддачу, а отже, підвищити ефективність виробництва. Головним по­казником ефективного використання основних виробничих фондів є фондовіддача. Цей показник показує випуск продукції, що припа­дає на 1 грн. Основних виробничих фондів ОФП.

Основні чинники збільшення фондовіддачі такі:

повне залучення у процес виробництва машин і устаткування.

зростання коефіцієнта змінності.

ліквідація простоїв.

скорочення строків освоєння нових виробничих потужностей.

Резерви поліпшення навантаження устаткування, особливо на підприємствах машинобудування, характеризує коефіцієнт змін­ності, тобто відношення числа верстато-змін, фактично відпрацьо­ваних устаткуванням за певний період, до кількості встановленого устаткування, помноженого на кількість днів розрахункового періоду.

Формула обчислення коефіцієнта змінності така:

Де Тм-з — кількість відпрацьованих машино-змін; Ку. У — загальна кіль­кість установленого устаткування; Др. Д — кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Чинниками підвищення ступеня використання засобів праці є ско­рочення часу ремонту, усунення зайвих простоїв.

Збільшення випуску продукції в результаті інтенсифікації наван­таження засобів праці — один з ефективних шляхів нарощування виробничих потужностей.

Досвід показує, що ефективність виробництва значною мірою залежить від технічного рівня основних фондів, їхнього своєчасного оновлення з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу.


Компьютер в кредит, камеры видеонаблюдения установка , система видеонаблюдения цена
  • Меню